На сьогодні в Аргентині, за експертними оцінками, проживають від 350 до 500 тис. етнічних українців.
В еміграційному русі українців до Аргентини можна виокремити чотири періоди: перший – з 1897 року до 1914 року, другий – з 1922 до 1939 року, третій – з 1946 до 1951 року і четвертий з 1993 р. Українці, що прибули до Аргентини наприкінці ХІХ століття та до Першої світової війни, за своїм соціальним складом були в основному селянами, що й обумовило їх подальшу виробничу діяльність. Особливо великий потік емігрантів був у 1924 –1932 рр. з Західної України.
Українці селилися в основному на незаселених лісистих землях двох північних провінцій – Місьйонес та Чако, де вони складали більшість сільського населення. Основним заняттям українців у провінції Чако було вирощування бавовнику, у Місьйонесі – тютюну і чаю. У провінції Мендоса, де українці також поселялись компактною групою, вони займалися виноградарством, садівництвом, городництвом. Багато українських сімей у степових провінціях Аргентини займалися хліборобством. Досить велика група українців почала працювати на промислових підприємствах Буенос-Айреса і його передмість. Емігранти, які приїхали з України після Першої та Другої світових воєн, були здебільшого учасниками національно-визвольного руху в Україні чи особами, які свого часу були вивезені з України до Німеччини на примусові роботи. Багато з представників цієї імміграційної хвилі мали середню або вищу освіту, що значно активізувало суспільне життя української громади і сприяло розвитку емігрантських організацій.
У зв’язку з останньою хвилею української імміграції до Аргентини варто зазначити, що після розпаду СРСР Аргентина почала дивитись на Східну Європу як на джерело дешевої і, насамперед, кваліфікованої робочої сили. Починаючи з 1993 року, в Аргентину почали прибувати українські емігранти нової – «четвертої» хвилі. До січня 2004 року еміграція з України здійснювалась за спеціальним спрощеним порядком еміграції для країн Східної Європи, у відповідності до якого будь-який українець, віком не старше 65 років, за умови подання відповідних документів і проходження співбесід зі співробітниками консульського відділу Посольства Аргентини в Україні, міг отримати візу з правом працевлаштування строком на один рік, яка за наявності офіційного контракту на роботу, продовжувалася кожен рік безкоштовно. Через три роки перебування в Аргентині особа, маючи офіційний контракт на роботу, могла подати клопотання про залишення на постійне місце проживання, а згодом отримати громадянство, що відкривало шлях до легального переїзду до Канади, США і країн Західної Європи.
Згідно з даними Національного управління міграції Аргентини, протягом 1993 – 2003 рр. до Аргентини прибуло близько 25 тис. українців. Переважна більшість новоприбулих українських громадян мала вищу та середню спеціальну освіту. Проте, аналіз наявних статистичних даних показує, що, починаючи з 2002 року, відбулося помітне скорочення потоку українських емігрантів до Аргентини. Натомість кількість громадян України, які щороку залишали територію Аргентини (поверталися на Україну або емігрували до США, Канади або країн Західної Європи), зростала щороку. Це обумовлено, передусім, найбільшою в історії країни фінансово-економічною кризою 2001 року, внаслідок якої багато українських громадян втратили роботу і будь-яку можливість забезпечувати себе фінансово, а також складнощами адаптації українців до місцевих реалій.
Місця компактного проживання етнічних українців на території Аргентини
Основна частина етнічних українців мешкає в столиці та провінції Буенос-Айрес (більше 120 тис. осіб) та провінції Місьйонес (близько 170 тис. осіб). Місцями компактного проживання є також провінції Чако (50 тис. осіб), Кордоба (15 тис. осіб), Мендоса (10 тис. осіб), Формоса (8-10 тис. осіб), Ріо-Негро (3 тис. осіб) та Коррієнтес (3 тис. осіб).
Створена в 1947 р. Українська Центральна Репрезентація (УЦР) в Аргентинській Республіці сьогодні об’єднує понад 30 товариств української діаспори. Основними колективними членами УЦР є Українське культурне товариство «Просвіта» та Українське товариство «Відродження».
Українське культурне товариство «Просвіта» було засновано у 1924 році. Окрім центрального відділення у столиці, «Просвіта» має 9 діючих філій у містах провінції Буенос-Айрес, а також три філії у провінції Чако. «Просвіта» видає газету «Українське слово», при товаристві діє центр відпочинку «Веселка».
Засноване в 1938 році товариство «Відродження» має центральне відділення в м. Буенос-Айрес та три філії в провінції Буенос-Айрес. При товаристві є центр відпочинку «Калина». Друкованим органом товариства є газета «Наш клич», яка останніми роками не виходить через фінансові проблеми.
До УЦР також входять: Аргентинсько-українська асоціація випускників вищих навчальних закладів, Фундація ім. Тараса Шевченка, яка доглядає за спорудженими в Аргентині пам’ятниками Кобзарю, а також Українським цвинтарем у м. Монте-Гранде; скаутські організації «Пласт» та Спілка української молоді; жіночі організації – Союз українок Аргентини, Об’єднання жінок «Просвіта» та Організація українських жінок «Відродження» та інші. Більшість з них забезпечені власними приміщеннями. При організаціях української діаспори діють близько 20 танцювальних та хорових творчих колективів, найбільш популярними серед яких є ансамблі танцю «Просвіта», «Весна», «Київ» (УКТ «Просвіта»), «Журавлі» (УТ «Відродження»), балет «Дунай» та Капелла бандуристів ім. Т. Шевченка. Асоційованим членом УЦР є Аргентинсько-українська торговельно-промислова палата, до складу якої входять дрібні підприємці українського походження.
Українські громадські організації діють і в інших місцях компактного проживання етнічних українців, зокрема, товариства у складі Північного угруповання УЦР у містах Посадас, Обера, Апостолес, Барранкерас та Леандро Алем провінції Місьйонес, містах Ресістенсія, Саенс-Пенья та Коронель-дю-Грати провінції Чако, міста Кордоба провінції Кордоба.
Що стосується релігійних організацій, то в Аргентині представлені Українська Автокефальна Православна Церква (церква Святої Покрови в м. Буенос-Айрес) та Єпархія Пресвятої Богородиці Покрови Української Католицької Церкви (візантійсько-українського обряду) (підпорядковується УГКЦ; має Кафедральний собор Пресвятої Діви Марії в м. Буенос-Айрес, 18 церков та 36 каплиць; нараховує близько 150 тис. прихожан; видає двомовну періодичну газету «Голос Української церкви»), а також осередок Українського євангельсько-баптистського об’єднання в Південній Америці.
При центральних відділеннях і філіях Українського культурного товариства «Просвіта» та Українського товариства «Відродження», а також при Українській Греко-Католицькій Церкві в столиці та провінції Буенос-Айрес діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін.
Також курси мови викладаються при Національному Університеті провінції Місьйонес, Українському культурному товаристві «27-го серпня» в м. Посадас провінції Місьйонес, Почесних консульствах України в провінціях Місьйонес, Чако та Формоса, в Національному Північно-східному Університеті (UNNE) в м. Ресістенсія та його філіях в містах Сан-Бернардо і Лас-Бреньяс провінції Чако, Університеті "Ла-Пунта" провінції Сан-Хуан.
У 2007 році на базі філії у м. Буенос-Айрес Українського католицького університету св. Климентія Папи в Римі (Італія), який припинив своє існування, було створено Інститут української культури та освіти ім. Патріарха Йосипа Сліпого, який є філією Львівського українського католицького університету. Основним завданням Інституту є збереження та поширення серед нових поколінь етнічних українців української культури і контексті східного християнського світогляду шляхом підготовки учителів та викладачів українознавчих дисциплін в парафіях та громадських осередках українців, наукових досліджень, видавничої діяльності у співпраці з церковними, громадськими та науково-освітніми установами Аргентини, України та української діаспори. Навчальний курс викладачів українознавства тривалістю 8 семестрів тимчасово не викладається через малу кількість студентів. Проте, щорічно у провінції Місьйонес, куди з’їжджаються також студенти з провінцій Чако, Буенос-Айрес, Мендоса, Інститутом проводиться інтенсивний літній курс тривалістю 2 тижні зі спільним проживанням студентів у гуртожитку (загальний обсяг навчальної програми розрахований на 4 роки). За всю історію існування Інституту було проведено 24 таких курси. Наразі Інститут не має власного приміщення та функціонує на базі церковно-житлового комплексу при Кафедральному соборі Пресвятої Діви Марії Української католицької церкви (візантійсько-українського обряду) в м. Буенос-Айрес.
Українські творчі колективи і ансамблі
При організаціях української діаспори також діють близько 20 танцювальних і хорових творчих колективів (загальна кількість учасників - близько 600 осіб), найбільш популярними серед яких є ансамблі танцю «Просвіта», «Весна», «Київ» (УКТ «Просвіта»), «Журавлі» (УТ «Відродження»), Капелла бандуристів ім. Т. Шевченка та Хор "Карпати".
До складу Фольклорного українського балету «Просвіта» входять понад 60 молодих танцюристів і музикантів, переважно нащадків українців, які постійно виступають з концертами в столиці, різних провінціях Аргентини та за кордоном (Бразилія, Уругвай, Парагвай), беруть участь у танцювальних конкурсах, а у 2001 та 2017 роках відвідали з гастролями низку міст України. Художні керівники ансамблю – Сергій Яремко та Ірина Березовська.
Капела бандуристів імені Тараса Шевченка була створена 6 червня 1961 року Базіліо Кащураком, який її успішно очолював протягом 25 років. Нині керівником Капели є Рікардо Алехандро Береговий.
Хор «Карпати», який належить до філії Українського культурного товариства «Просвіта» у м. Сан-Мартін (Буенос-Айрес), був створений у 1966 році. Керівник хору Стефанія Роставицька. Хор здобув гарну славу як в українські громаді, так і серед інших громад столиці, а також в провінціях і за кордоном.
Окрім зазначених вище в Аргентині діють:
Ансамбль українського танцю «Журавлі» при відділенні товариства «Відродження» у місті Беріссо, провінція Буенос-Айрес. Адреса – Montevideo 2552 – Berisso (1923), Provincia de Buenos Aires, Argentina.
Танцювальний колектив «Зірка» при відділенні товариства «Просвіта» у м. Беріссо. Адреса - Montevideo 1088 – Berisso (1923) Provincia de Buenos Aires, Argentina.
Танцювальний колектив «Київ», відділення товариства «Просвіта» у м. Вільде. Адреса - Paysandú 832 – Wilde (1874) Provincia de Buenos Aires, Argentina.
Танцювальний колектив «Весна», відділення товариства «Просвіта» у м. Жаважоль. Адреса - Euskal Echea 755 – Llavallol (1836) Provincia de Buenos Aires, Argentina.
Танцювальний колектив «Весна», відділення товариства «Просвіта» у м. Віжя-Караса. Адреса - Yerbal 1883 – Villa Caraza (1822) Provincia de Buenos Aires, Argentina.
Ансамбль українського танцю «Нове покоління» – спільний творчий колектив відділень товариства «Просвіта» м. Сан-Мартін (Calle 52, no. 4634 (ex.Belgrano 765) – San Martín (1650) Provincia de Buenos Aires, Argentina) та м. Вілья-Аделіна (Ucrania 2595 – Villa Adelina (1607) Provincia de Buenos Aires, Argentina).
Танцювальні колективи «Коломия» і «Веселі Часи» при Українському товаристві «27 серпня», м. Посадас, провінція Місьйонес. Адреса: Herrera 2758, (3300) Posadas, Provincia Misiones
Танцювальний колектив «Веселка», м. Леандро-Алем, провінція Місьйонес. Адреса: Rotary Club de Leandro N. Alem, 25 de Mayo Nº 65 - CP: 3315, Provincia de Misiones, Argentina.
Танцювальний колектив «Барвінок», м. Обера, провінція Місьйонес. Адреса: Parque de las Naciones, Oberá, (3360) Provincia de Misiones, Argentina.
Ансамбль українського танцю при відділенні товариства «Просвіта» в місті Росаріо (провінція Санта-Фе). Адреса - 1 de Mayo 1315 – Rosario (2000) Provincia de Santa Fé, Argentina.
Петро Лилик – етнічний українець, нейрохірург, засновник та директор Інституту внутрішньосудинної нейрохірургії та інтервенційної радіології «ENERІ» в м. Буенос-Айрес, Голова Української Центральної Репрезентації в Аргентинській Республіці. Розроблені ним технології діагностики і методика лікування є унікальними в Латинській Америці.
Густаво Гробокопатель - президент Групи «Лос Гробо», яка є власником 130 тис. гектарів орних земель в Аргентині, Уругваї та Парагваї, одного з лідерів аграрного виробництва (зернових культур) в Аргентині.
Рамон Гренюк – засновник та власник компанії «HREÑUK S.A.», одного з найбільших в Аргентині виробників та експортерів чаю та мате.
Хорхе Нестор – член Ради директорів компанії «СІМА СА» (виробник і експортер чаю мате та сільськогосподарської продукції), засновник і віце-президент Асоціації виробників тютюну провінції Місьйонес, голова Аргентинсько-української торговельно-промислової палати, обіймав різні державні посади в уряді провінції Місьйонес.
Дієго Муруняк – Почесний консул України у провінції Місьйонес, засновник і президент компанії «Кооператіва Табакалера де Місьйонес» (найбільший в країні експортер тютюну та цитрусових), власник підприємства-розсадника фруктових та декоративних рослин, плантацій чаю мате, тютюну, цитрусових та лісонасаджень.
Еліас Андрухович – власник великого готельного комплексу «Кабаньяс дель Парке» у м. Обера (Місьйонес).
Оскар Пабло Дудик – член Палати депутатів провінції Чако, етнічний українець.
Оскар Коровайчук – підприємець у галузі сільського господарства та співзасновник низки компаній, які спеціалізуються на виробництві та пакуванні фруктових соків, концентратів і мінеральних вод, Почесний консул України у провінціях Чако і Формоса.
Широковідомим як в Аргентині, так і за кордоном є акордеоніст-віртуоз, композитор, автор і ведучий просвітницько-музичної передачі на одному з загальнонаціональних аргентинських телеканалів Чанго Спасюк.
Авторитетними у місцевих письменницьких колах були історик Михайло Василик та поет і перекладач Леонід Голоцван. М. Василик є автором чисельних публікацій про Україну, зокрема, книг «Історія України», «Пострадянська економіка», «Українська імміграція в Аргентину». Л. Голоцван – автор збірки поезій Т.Шевченка «Кобзар», яка вперше була видана в Україні іспанською мовою («Всесвіт», 2003 р.), «Антології української поезії», підручника з граматики української мови, збірки «Україна – пам’ять тисячолітнього народу», перекладів обраних творів І. Франка, П. Тичини, В. Стуса та ін.
Активісти української громади в Аргентині*
Марія Зінько – Заступник Голови Української Центральної Репрезентації
Юрій Данилишин – Голова Управи Українського культурного товариства "Просвіта"
Ярема Тауридзький – Секретар Української Центральної Репрезентації
Маріо Дмитрів – активіст Фундації імені Т. Шевченка та УКТ "Просвіта"
Отець Вадим Дробниця – адміністратор Української Автокефальної Церкви в Аргентинській Республіці
Роман Назарик – Секретар Українського культурного товариства «Просвіта»
Алехандро Пундик-Атаманюк – член Українського товариства «Відродження»
Юрій Назарик – Голова Організації української молоді «Пласт» в Аргентині
Ана Марія Лівша – активіст української громади, організатор українського стенду на щорічному книжковому ярмарку м. Буенос-Айрес
Олег Яхно – активіст української громади, виконавчий директор Аргентинсько-української торговельно-промислової палати, перекладач
Сергій Яремко – художній керівник Українського фольклорного ансамблю «Просвіта»
Ксенія Балук – активістка Організації української молоді «Пласт» в Аргентині
Юрій Іваник – Голова Головної Ради УЦР
Петро Маслюк – заступник Голови УКТ «Просвіта»
Юрій Мушак – активіст «Просвіти», журналіст, ведучий радіопрограми «Голос України»
Еміліо Пісцьоровський – Відповідальний директор газети «Українське слово»
Естебан Хуан Дмитров, Хуан Хосе Хатлевський – засновники іспаномовного порталу української громади в Аргентині «Ucrania.com»
Клаудіа Полотнянка – активістка Українського товариства «Відродження»
Іван Дідух – Голова УКТ «Просвіта» у місті Беріссо провінції Буенос-Айрес
Ганна Столяр – активістка «Просвіти», колишня Голова УКТ «Просвіта» у місті Беріссо
Ігор Василик – історик, виконавчий директор газети «Голос української церкви»
Ольга Котульська – активістка Організації українських жінок «Відродження»
Рікардо Береговий – художній керівник Капелли бандуристів імені Тараса Шевченка
Стефанія Роставецька – художній керівник Хору «Карпати»
Хорхе Баланда – колишній Почесний консул України в провінції Місьйонес, Голова Північного угруповання УЦР
Базиліо Николин – Голова Аргентинсько-української громадської організації «Славна Україна», м. Ресістенсія, Чако
Ігор Петльований – секретар Почесного консульства України у провінції Чако, викладач української мови
Хуліо Барчук – Голова Української громади міст Обера та Колонія провінції Місьйонес
Отець Хосе Хасуда – парох Парафії Св. Володимира, м. Посадас, Місьйонес
* Наведений список не є вичерпним. Будемо щиро вдячні за зауваження і пропозиції, які ви можете надіслати на електронну адресу Посольства