Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності та Свободи України.

Ця дата має особливе історичне значення для України та всього українського народу. 22 січня 1919 року було ухвалено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, який ознаменував об’єднання двох розділених віками частин українського народу.

Саме того зимового дня 94 роки тому в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було проголошено великі слова: «Віднині зливається в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу». В Універсалі Директорії Української Народної Республіки наголошувалося: «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Так, спираючись на заповітні прагнення й широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об’єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично й ґрунтувався на споконвічній мрії українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їхньої самоідентифікації, динамічного становлення політичної нації.

Соборність Української держави – одвічна мета, яку плекав народ протягом усієї історії боротьби за незалежну Україну. Саме тому 22 січня українці в усьому світі вшановують тих, хто боровся за Свободу та Соборність незалежної Української держави.