Михайло Пилипович Кравчук народився 27 вересня 1892 року у сім’ї землеміра у селі Човниці на Волині. Закінчивши гімназію із золотою медаллю, М. Кравчук восени 1910 року був зарахований студентом фізико-математичного факультету університету св. Володимира. Після закінчення університету в 1914 році із дипломом першого ступеня М. Кравчук був залишений у ньому для підготовки до наукової та викладацької діяльності. За два наступні роки він написав кілька праць, готувався до складання магістерського екзамену. У зв’язку з евакуацією Київського університету до Саратова М.П.Кравчук працював у 1915-1916 рр. здебільшого при Московському університеті, де відвідував семінари професора Д.Єгорова. На початку 1917 р. М.П.Кравчук успішно склав магістерський екзамен, у вересні прочитав дві "випробних" лекції і був допущений як приват-доцент до викладання математики у Київському університеті.

Революційні події 1917 р. внесли суттєві зміни в його життя. Ще на перших курсах університету Кравчук добре усвідомив, що мова є основою науки. Він розумів, що для розбудови досліджень з математики на Україні потрібно було створити українську математичну термінологію, яка на той час була слабо розвинутою і стосувалася в основному арифметики й початків алгебри та геометрії. Працюючи в цьому напрямку, М. Кравчук підготував декілька підручників українською мовою з математики. У 1919 р. вийшов курс лекцій з геометрії, який він прочитав в Українському народному університеті, у співавторстві з І.П.Білим видав підручник "Математика для сільськогосподарських профшкіл". У той же час М.Кравчук викладає математичні предмети у новостворених 1 та 2 українських гімназіях, в Українському народному університеті.

Згодом М.Кравчук разом з дружиною вимушений був переїхати працювати в Саварську школу Богуславського району Київської області. Тут він мав можливість реально втілити свої педагогічні задумки. Крім безпосереднього навчання, він приділяв велику увагу виявленню та вихованню обдарованих учнів. Деякі з них потім стали відомими вченими та інженерами, зокрема Архип Люлька, згодом – академік, генеральний конструктор авіаційних двигунів.

Повернувшись до Києва, Михайло Пилипович стає членом фізико-математичного товариства при Київському університеті, починає співробітничати в Академії наук, видає підручники з математики для профшкіл і для вищої школи, свої наукові праці. У 1921 р. Кравчук – професор математики Київського політехнічного інституту, потім – Київського інституту народної освіти (КІНО), який було реорганізовано в університет. З 1923 р. викладає математику у київських сільськогосподарському та зооветеринарному інститутах. Згодом його призначають деканом факультету профосвіти КІНО. Водночас – він член Інституту української наукової мови ВУАН, а з 1924 р. – член Української центральної ради Секції наукових робітників (СНР).

Лекції Кравчука, за свідченням слухачів, відзначались широтою охоплення матеріалу, глибиною змісту, ясним і чітким викладом. Досить складні розділи подавались у дохідливій, але не спрощеній формі. Логіка викладу, благозвучність мови захоплювали студентів, і не тільки математиків.

3 1923 р. М.Кравчук протягом 15 років працював у системі Академії наук УРСР: спочатку очолював комісію з математичної статистики, потім (у 1934-1938 рр.) завідував відділом математичної статистики в Інституті математики, обіймав деякий час посаду вченого секретаря Президії Академії.

Поряд з педагогічною та науково-організаційною роботою Кравчук продовжує інтенсивні заняття наукою. Уже на початку 20-х років він поринає в теорію квадратичних форм, теорію матриць та детермінантів. Лише за два роки 1923-1924 вийшли друком 15 робіт. 3 них насамперед відзначимо працю "Про квадратичні форми та лінійні перетворення" , яка була представлена як докторська дисертація. Блискучий захист дисертації відбувся 14 грудня 1924 р. Це був початок періоду надзвичайно глибокої та плідної наукової роботи Кравчука, яка відзначалась оригінальністю ідей та глибиною аналізу. 3 часом поширювалось коло його наукових інтересів та зростала продуктивність праці, він друкував свої роботи французькою та німецькою мовами у наукових журналах Франції, Італії, Канади, Польщі, Аргентини, Швейцарії та ін.

У 1924 р. на VІІ Міжнародному конгресі математиків у Торонто доповідь Кравчука з питань узагальненої інтерполяції виголосив проф. М.Крилов. У вересні 1928 Кравчук прийняв участь в роботі VІІІ Міжнародного конгресу математиків у м. Болонья (Італія). Він прочитав доповідь про наближене інтегрування диференціальних рівнянь. Окрім М.Кравчука, на цей конгрес були делеговані українські математики : акад. С.Бернштейн (Харків), акад. М.Крилов (Київ), акад. Ю.Пфейфер (Київ), проф. Д.Сінцов (Харків). На конгресі М.Кравчук познайомився особисто та встановив дружні стосунки з відомими вченими Ж.Адамаром, Р.Курантом, Т.Леві-Чівіта, який пізніше відвідав Київ. Після конгресу Кравчук побував у Парижі, де виступив з доповіддю про узагальнення відомої теореми Штурма на засіданні Математичного товариства у Франції та відвідав Паризьку академію наук. Науковими працями молодого українського математика зацікавились колеги із Франції, Німеччини, Італії, Канади та інших країн. За час свого відрядження Кравчук написав декілька заміток, велику працю "Алгебраїчні студії над аналітичними функціями", оглядову статтю "Математична наука на Україні", "Нотатки з подорожі". Він брав також участь у роботі наступного математичного конгресу в Цюріху (1932 р.), де виступив із доповіддю по проблемі моментів.

У червні 1934 р. як керівник делегації від України М.Кравчук, прийняв участь у роботі другого Всесоюзного математичного з’їзду в Ленінграді. На пленарному засіданні конгресу він виступив з доповіддю про наукові здобутки з математики, в ВУАН та Київському університеті. Він також зробив два повідомлення: про одне узагальнення наближення функцій поліномами, та про структуру комутативних груп матриць.

Багато творчої енергії віддавав Михайло Пилипович організаційно-методичній роботі – складав нові програми з курсу математики для вищої й середньої шкіл, працював над подальшим удосконаленням української математичної термінології, видавав статті науково-популярного та бібліографічного характеру. Значну увагу він приділяв підготовці молодих наукових кадрів, організовував роботу наукових семінарів. Поряд із цим він був консультантом, керівником освітянських органів, депутатом Київської міської Ради.

17 квітня 1929 р. вийшла Постанова Раднаркому УРСР відносно нового поповнення ВУАН. Перша з рекомендацій, надрукована на сторінках "Пролетарської правди" від 24 квітня 1929 р., належала академіку Д.О. Граве, директору Інституту математики ВУАН. Він писав про доцільність вибору до Академії молодих учених, зокрема М.П. Кравчука 29 червня 1929 р. М.П.Кравчук здобув звання дійсного члена Всеукраїнської академії наук. Обрання до Академії вчений сприйняв як важливий стимул для активної наукової праці. Наступні роки були надзвичайно плідними у творчості Михайла Пилиповича. Свої наукові праці, загальним числом понад 180, він друкує як в Україні, так і за кордоном, видає окремими книжками. Значне місце в його творчому доробку мали праці з теорії аналітичних функцій та теорії рівнянь.

Виходячи з досліджень А.А.Маркова та Т.Стільтьєса, з теорії алгебричних ланцюгових дробів та із класичних результатів Ж.Адамара про полюси мероморфних функцій, М.П.Кравчук знайшов необхідні та достатні умови того, щоб m найменших за модулем полюсів мероморфної функції були дійсні (або додатні) та мали додатні лишки. Він також істотно узагальнив теорему Штурма про число дійсних коренів алгебричного рівняння на даному інтервалі, теорему Лагерра про нулі похідних від цілих функцій та інші. Кравчук запропонував нове доведення основної теореми алгебри, вивчив кілька збіжних процесів для обчислення кореня алгебраїчного рівняння, дав нове доведення неперервності коренів цілих алгебричних та трансцендентних функцій. У теорії функцій дійсної змінної. Кравчук розглянув питання про умови існування старших похідних для функцій однієї та кількох змінних та вивчив перетворення Гріна і Стільтьєса. Були також знайдені деякі нові формули узагальненої інтерполяції Кілька публікацій присвятив М.П.Кравчук теорії чисел і геометрії. Так, він запропонував просте доведення теореми Б.М.Делоне про двочленні одиниці числового алгебраїчного поля, що залежало від кубічного кореня цілого числа та дав нове доведення основної теореми Г.Мінковського про лінійні форми, спростив доведення теорем Фрабеніуса і М.Г.Чеботарьова про розподіл простих чисел.

Мабуть, найбільша за числом праць частина спадщини М.Кравчука належить до теорії диференціальних та інтегральних рівнянь. Ця тематика була традиційною для київських математиків 20-30-х років. Досить згадати дослідження М.М.Крилова, М.М.Боголюбова, Г.В.Пфейфера та ін. Великий вклад вніс до цього розділу П.Кравчук. У низці публікацій М.П.Кравчук удосконалив обґрунтований і розвинутий М.М.Криловим спосіб найменших квадратів та показав, як зменшити похибки величин розв'язків рівнянь та довів збіжність похідних від цих наближених значень при певних граничних умовах.

Ще з початку 20-х років М.П.Кравчук став користуватись і потім фундаментально розвинув застосування способу моментів до наближеного розв'язку звичайних лінійних диференціальних рівнянь, лінійних рівнянь з частинними похідними та інтегральних рівнянь, присвятивши цій тематиці близько 20 робіт лише за останні п'ять років своєї праці. Основні результати цих досліджень подано у двох його монографіях, надрукованих в 1933 р. і 1936 р.

Низку важливих результатів отримав М.П.Кравчук у галузі математичної статистики та теорії ймовірностей. Так, він узагальнив на випадок скінчених різниць ермітові многочлени (поліном Кравчука). Це дало можливість знайти нову інтерполяційну формулу і зручні скінченні розклади для різних функцій, у тому числі нові закони розподілу ймовірностей. В останні десятиріччя многочлени Кравчука неодноразово досліджувались його послідовниками, та знайшли широке застосування. Ним було також дане доведення нерівностей для оцінки середніх похибок основних величин теорії кореляції та розглянуто формулу Стірлінга (спільно з В.Левицьким). В останній роботі в цій області і останньої з його більш як 180 публікацій була стаття у "Вістях" Томського університету – про розподіл абсцис механічних квадратур гаусова типу. Вона побачила світ уже після арешту автора.

Значну частину публікацій М.П.Кравчука складають праці, присвячені розвитку математики в Україні, огляду творчості в галузі математики в окремих навчальних та наукових закладах, аналізу роботи математичних конгресів та з'їздів, нарисам життя та діяльності відомих колег-математиків Букрєєва, Пфейфера, Граве. Кравчук фактично відродив у 30-ті роки дослідження в Україні з історії математики. У 1935 р. він видав глибокий за змістом нарис про творчість Ейлера – перше з досліджень українською мовою. Це була перша найбільш вдала при даному невеликому обсязі спроба висвітлення вкладу великого математика до скарбниці науки. Кравчук виступає тут не лише як талановитий популяризатор, й як неперевершений майстер слова. Знаменною була і друга праця "Математика та математики в Київському університеті за сто років", одна з перших такого роду в літературі радянського часу. Розуміючи важливість поставленого завдання, Кравчук приділив значну увагу дослідженню відповідних архівних матеріалів та ґрунтовному вивченню наукової спадщини й творчості всіх математиків Київського університету за попереднє століття.

Значну увагу приділяв М.П.Кравчук методичним питанням викладу елементарної та вищої математики, удосконаленню математичної термінології, складанню підручників із вищої та елементарної математики, публікації науково-популярних нарисів. Надаючи великого значення математичній підготовці підростаючого покоління, він розглянув у своїх статтях ряд конкретних питань шкільної математики. Зокрема, в журналі "Комуністична освіта" публікувались його роздуми про викладання наближених обчислень, теорії ірраціональних чисел, теорії логарифмів, теорії подібності й ін.

З 1935 р. він співробітничав з Українським науково-дослідним інститутом педагогіки. Він же був ініціатором та натхненником проведення у 1935 р. у Києві першої математичної олімпіади школярів. Там він виступив перед вчителями з доповіддю "Про завдання й методи математичних наук".

Велику увагу приділяв Михайло Пилипович вихованню молодих наукових кадрів. Він ставився до цієї справи не формально, з кожним із своїх учнів намагався займатися індивідуально. Декому з них він подавав і безпосередню матеріальну допомогу. Багато вихованців М.П.Кравчука стали кандидатами та докторами наук, відомими вченими, створили власні наукові школи. Не терпів М.П.Кравчук ледарів, пристосуванців, ділків від освіти та науки. Це викликало незадоволення, роздратування й опозицію певної частини його слухачів і співробітників, що згодом певною мірою позначилось на його долі.

У газеті "Комуніст" за 14 вересня 1937 р. з'явилася замітка про те, що "академік Кравчук рекламує ворогів". Приводом для цього стала стаття М. Кравчука в московському журналі "Успехи математических наук" про роботи Інституту математики АН УРСР, де згадувалось прізвище заарештованого співробітника інституту В.І. Можара. На засіданні Президії Академії наук 23 вересня була створена комісія "для перевірки фактів". 16 жовтня після доповіді голови комісії академіка О.Г.Гольдмана на Президії АН УРСР було ухвалено засудити дії академіка Кравчука як антирадянські й буржуазно-націоналістичні, звільнити його із завідування відділом та додатково розглянути справу про перебування в складі дійсних членів АН УРСР. Паралельно з цим відбулися збори в університеті, політехнічному інституті та деяких інших закладах, де колишні його студенти та співробітники гнівно осудили шкідницькі дії Михайла Пилиповича. Деякі з його учнів та співробітників виявили неабияку принциповість і сміливість: не зрадили своєму вчителю. Серед них були О.Смогоржевський, В.Зморович, Ю.Соколов, П.Бондаренко, Р.Демаховська, Й.Погребиський та ін., які намагалися відвести несправедливі нападки на їхнього вчителя, але марно. 23 лютого 1938 р. на засіданні Президії АН УРСР була прийнята постанова про виведення його зі складу дійсних членів АН УРСР, як заарештованого органами НКВС. Це рішення було одноголосно затверджене на Загальних зборах Академії 2 липня 1938 року. Кравчука звинуватили в націоналізмі та шпигунстві, підставою для цього стало членство в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові, спілкування з польськими математиками М.Зарицьким та В.Левицьким, сприяння переїзду до Одеси математика М.Чайковського, вихвалянню історика М.Грушевського і т.п. Після тяжких допитів і скорого суду М.Кравчука було засуджено 23 вересня 1938 р. на 20 років тюремного ув'язнення.

В останньому слові М.Кравчук просив надати йому можливість закінчити розпочату працю з математики. Заслання він відбував, працюючи відбійником у золотокопальні у Колимському краї.

Земний шлях М.П.Кравчука скінчився 9 березня 1942 р. і тіло його залишилось на віки в Колимській мерзлоті. Через багато років, після багатьох клопотань дружини М.Кравчука Есфіри Йосипівни, у 195б р. була переглянута судова справа М.Кравчука, вирок відмінено, а сама справа припинена "за відсутністю складу злочину". В складі дійсних членів АН України він був поновлений 20 березня 1992 р. постановою загальних зборів академії.

Усе свідоме життя М.Кравчук активно працював як для розвитку наукового життя України і зокрема математики. Він уже за життя мав репутацію видатного вченого, майстра українського математичного стилю, який працював на передньому краї сучасної йому науки. Він був обраний членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії та засновником Київського математичного товариства.

Правда про подвижницьке життя М.П.Кравчука стала відроджуватись із середини 60-х років. Перша хвиля нарисів про життя та діяльність М.П.Кравчука була обумовлена відзначенням 75-річчя з дня його народження. Кілька змістовних документально обґрунтованих та високохудожніх книжок про М.П.Кравчука створив у 70-90 рр. М.Сорока. Про наукову й педагогічну діяльність М.П.Кравчука з'явились статті в республіканських та союзних виданнях, авторами яких були О.Смогоржевський, М.Чайковський та ін.

У 1987 р. у с. Човниці – на батьківщині академіка було встановлено його погруддя та відкрита кімната-музей М.Кравчука.

Друга хвиля наукових досліджень з аналізом окремих ділянок творчості та подвижницького життя М.Кравчука з'явилась на відзначення сторіччя з дня його народження. Ім'я його було занесено по лінії ЮНЕСКО в Міжнародний календар визначних наукових діячів. У Києві, де він мешкав у 30-ті роки, було відкрито меморіальну дошку (скульптор Наталія Дерегус). У деяких містах (Луцьк, Львів, Ківерці) його ім'ям названі вулиці та гімназії.

З 1991 р. в Інституті математики АН України та в Національному технічному університеті України (КПІ) проходять Міжнародні наукові конференції, присвячених пам'яті М.П.Кравчука. Ці конференції користуються високим науковим авторитетом та викликають великий інтерес у наукової громадськості України та за кордоном.

Ім'я та справи видатного українського математика М.П.Кравчука, його здобутки та ідеї привертають все більше уваги та стають здобутком нових поколінь наукової громадськості України.

Михайло Пилипович Кравчук

(Хроніка життя та подій)