Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» створений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 308 «Про Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» з метою вшанування та увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій.

Під час гітлерівської окупації Києва в 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення та радянських військовополонених, передусім – євреїв та циган (за етнічною ознакою), а також партійних і радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів (переважно членів ОУН А. Мельника), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших осіб.

Установлено, що страти в Бабиному Яру почалися 27 вересня 1941 року. Розстрілу піддавалися єврейські сім’ї, політпрацівники Червоної армії, співробітники НКВС, затримані підпільники та інші громадяни. Масові розстріли в Бабиному Ярі проводилися до звільнення Києва від окупації. Одночасно людей знищували в розташованому поруч з Бабиним Яром Сирецькому концтаборі (до 25 тис. жертв).

Серед каральних акцій у Бабиному Яру найбільш відомі:

– 29 та 30 вересня 1941 року розстріляли близько 34 тис. євреїв та громадян інших національностей (членів сімей тощо). Відповідно до статистичних даних окупаційної адміністрації, до 9 листопада 1941 року чисельність розстріляних євреїв перевищила 55 тис;

–10 січня 1942 року страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії;

– у 1942–1943 роках розстріляно понад 600 членів ОУН.

На сьогодні найбільш достовірною цифрою жертв Бабиного Яру вважається та, що оприлюднена на Нюрнберзькому процесі над головними військовими злочинцями – близько 100 тисяч осіб (згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва).

Український інститут національної пам’яті